День Української Державності
Україна вперше відзначає День Української Державності 28 липня. Відзначає в час неймовірно жорстокої війни — на шостому її місяці, після восьми років бойових дій на Донбасі, у протистоянні з московською ордою, що триває упродовж кількох століть.
День Української Державності покликаний утверджувати зв’язок українців, які живуть нині, з нашими пращурами, які впродовж багатьох поколінь будували державність українського народу. Це свято має виховати в кожного громадянина України розуміння того, що державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру не одна тисяча років.
З огляду на наявну джерельну базу, український народ почав утверджуватися у своїй державності понад 2000 років тому. Перші державні утворення на території сучасної України — Кіммерія, Скіфія, Боспорське царство, античні міста-держави існували ще до нашої ери. А от початковою точкою, від якої маємо право вести родовід сучасної державності, є Антський племінний союз, що існував від IV до початку VII ст. Саме в цей час було засновано місто Київ.
Нащадками антів були русичі, які заснували Русь — середньовічну феодальну монархічну державу зі столицею у Києві. День Української Державності невипадково відзначається саме 28 липня — у день Хрещення Русі. Адже саме ця подія, що ознаменувалася створенням Київської митрополії та призначенням до Києва першого митрополита Михаїла, означала перетворення Русі на повноправну в християнському світі державу.Це був цивілізаційний вибір, який вплинув і продовжує впливати не лише на українські землі, а й на багато сусідніх країн.
За право володіти Києвом змагалися кілька поколінь нащадків легендарного князя Рюрика. А представниці роду київських князів є в генеалогічних деревах чи не всіх нинішніх монархів Європи. У 1240 році владу над Києвом отримав князь Данило Романович Галицький, який в наступні роки домігся підтвердження її і від Батия, і від Папи Римського Іннокентія IV. У 1253 році папський легат абат Опізо коронував князя Данила. Перетворення Русі на королівство утвердило європейський вектор розвитку нашої країни, хоча її географічне розташування провокувало процеси, коли за київську спадщину змагалися не тільки західні, а й східні монархи.
Люблінська унія 1569 року засвідчувала, що «Київ був і є головним містом Руської землі». Згідно з документом, Київське князівство прилучалося до Корони Польської на конфедеративних засадах, зберігаючи той самий обсяг самостійності, що й Волинська земля. Очільником обох цих адміністративно-територіальних утворень тоді був Костянтин Костянтинович, князь Острозький, Київський, маршалок Волинський і староста Володимирський.
За визначенням Володимира Винниченка, державність — це устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу, комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, що діють на території, населеній національним колективом, і зв’язують його в компактну цілість, забезпечують розвиток у сучасному та майбутньому.Історія вчить, що лише власна держава є найкращим способом збереження життя і розвитку як цілого народу, так і кожної особистості.