ІМУНОПРОФІЛАКТИКА: ДИФТЕРІЯ, ПРАВЕЦЬ

  Джерелом інфекції є хворий на дифтерію, реконвалесцент-носій або здоровий носій токсигенних штамів збудника. Передача відбувається переважно повітряно-краплинним шляхом.
     Схеми вакцинації проти дифтерії можуть різнитися залежно від країни. Загальним правилом є введення первинного вакцинного комплексу (трьох доз вакцини з мінімальним інтервалом 4 тиж.) та подальші ревакцинації. Першу ревакцинацію згідно з Календарем профілактичних щеплень здійснюють у 18-місячному віці, але не раніше ніж через 12 міс. після введення третьої дози вакцини. Дорослим ревакцинацію проводять кожні 10 років зі застосуванням АДП-М.
Побічна дія. Дифтерійний анатоксин є одним з найбезпечніших препаратів. Донині анафілактичні реакції на його введення не описано. Варто зазначити, що частота несприятливих місцевих та генералізованих реакцій зростає з віком і значно вища у підлітків і дорослих.
    Протипоказання до вакцинації: алергійні реакції на вакцину або її компоненти в анамнезі. Вагітність і лактація НЕ є протипоказаннями до вакцинації проти дифтерії.
    Вакцинація контактних осіб. Особи, які перебували в тісному контакті з хворим на дифтерію, підлягають обов’язковому терміновому щепленню відповідно до їх вакцинального статусу.
    Вакцинація осіб, які перехворіли. Таким особам рекомендований повний первинний курс щеплення анатоксином. Перше щеплення проводять через 6 міс. після перенесеного захворювання. Це пояснюється тим, що після перенесеного захворювання імунітет формується не завжди, а в разі його формування є нетривалим.